Головна » «Пріоритети державної національної політики у 2013 році» (за результатами виступу Президента України В.Януковича на засіданні Ради регіонів 25 грудня 2012 року)

«Пріоритети державної національної політики у 2013 році» (за результатами виступу Президента України В.Януковича на засіданні Ради регіонів 25 грудня 2012 року)

Шановні колеги, порядок денний сьогоднішнього засідання у нас дуже короткий.

Але нам треба буде не тільки сьогодні поговорити про результати виконання стратегій - і регіональних, і Державної стратегії розвитку, але більше нам треба буде поговорити про завдання за 2013 рік. Тому я вважаю, що ми зробимо короткий екскурс в 2012 рік, який вже минає. І коли ми говоримо про цей рік, можна сказати, що цей рік, якщо порівняти з життям людини, то умовно можна сказати, що це рік повноліття нашої держави. І яким він був для нас, для кожного українця, держави в цілому - нам треба поговорити. Можна сказати, що він був дуже і дуже непростим.

Тому які були у нас надії, невдачі, які були досягнення, розчарування, помилки - нові чи старі - нам треба буде про це поговорити. І, безумовно, потрібні нові плани. Ми повинні дивитися в майбутнє. Але нам потрібно зорієнтуватися, чого ми очікуємо, яка ситуація у світі.

Тому я пропоную поглянути на підсумки цього року не просто як на набір показників та індикаторів, але подивитися як на ще одну віху нашого життя.

Ми не можемо дивитися на 2012 рік окремо, ми повинні на нього подивитися з огляду на два-три роки нашого минулого життя. Що нам вдалося зробити, що не вдалося. Переконаний, що події, які визначали ці віхи життя, були для нас дуже значними. І той досвід, який ми придбали за цей час, нам треба буде використовувати і в майбутньому.

Які ж це були результати? Перш за все, у 2012 році тривали переговори з нашими сусідами і стратегічними партнерами – з ЄС, країнами СНД. Йшло формування економічних «правил гри» на довгострокову перспективу.

Було парафовано Угоду про зону вільної торгівлі та політичну асоціацію з Євросоюзом, ратифіковано Угоду про зону вільної торгівлі з країнами СНД.

За великим рахунком, це унікальна подія для України, яка відкриває шлях до реалізації ідеї спільного простору розвитку, де Україна відіграватиме роль єднальної ланки між ЄС та країнами євразійського регіону.

Реалізовано безпрецедентну за обсягами інвестицій та кількістю інфраструктурних проектів програму підготовки до Євро-2012.

Спільно з Польщею ми успішно провели європейський чемпіонат з футболу і отримали визнання світу як добрі господарі. А подія була, без перебільшення, світового значення.

Але поряд із цим хочу відмітити і той унікальний досвід, який ми отримали вперше за роки незалежності при здійсненні такого великого проекту. Цей досвід масштабних програм розвитку, які дають системний ефект для усієї економіки країни, нам треба буде використати і в подальшому дивитися, як нам розгортати великі інвестиційні проекти у країні, які позитивно впливатимуть на економіку і життя людей.

Створення нової інфраструктури країни, проведення структурної перебудови економіки, трансформації оборонно-промислового комплексу, формування національної інфраструктури культури та здорового способу життя, створення сучасного житлово-комунального сектору - це неповний набір тих напрямків, якими нам треба буде займатися.

У 2012 році були розгорнуті широкомасштабні реформи за напрямом дерегуляції та спрощення умов ведення бізнесу, реалізовано пакет соціальних ініціатив, розпочато реформи у сфері стимулювання розвитку реального сектору економіки та охорони здоров’я.

Почала роботу Конституційна Асамблея. Ця новація забезпечує широкий і фаховий діалог щодо глибоких конституційних змін, оптимізації політичної системи, створення нових засад розвитку самоврядування, судової системи, інститутів прямої демократії.

Переконаний, що часи, коли зміни до Конституції вносились лише під впливом політичної кон’юнктури, як результат компромісу вузького кола політичних лідерів, назавжди відійшли в минуле.

Ми повертаємо Конституції глибокий історичний зміст - бути основою національної самоврядності в якості «суспільного договору» щодо нашого майбутнього, стосунків громадян і державної влади, гарантій і прав для кожного громадянина, перспектив розвитку України як складової сучасної європейської цивілізації.

Нарешті, в цьому році відбулись вибори до Верховної Ради України сьомого скликання.

Громадяни обрали парламент на новій законодавчій основі, віддавши свої голоси не лише партіям, але й кандидатам у мажоритарних округах.

Цей парламент більш об’єктивно відображає ідеологічні уподобання та вимоги виборців.

Без сумніву, за своїм складом Верховна Рада стає багатополярним центром публічних політичних дискусій.

Тому, як то кажуть, «монополія на істину» однієї політичної сили чи навіть коаліції виглядає просто нереально в таких умовах.

Але водночас маю надію, що Верховна Рада буде більш відповідальною за результати діяльності. Адже за кожною парламентською партією і за кожним депутатом від мажоритарного округу - тисячі виборців, які розраховують на чесну і відповідальну роботу.

Виборці голосували в 2012 році не за барикади та революції, а за чесну політику, економічне піднесення, стабільність у країні, за діалог щодо майбутнього.

Саме тому ці вибори відбулись без потрясінь та протистояння.

У свою чергу, порушення та нечесна гра з боку окремих політиків та чиновників під час підрахунку голосів у кількох округах... Але я вважаю, що ми це зрозуміємо після детального розслідування, яким сьогодні займаються наші правоохоронні органи. І я як Президент, безумовно, триматиму хід цього розслідування під особистим контролем.

Водночас розраховую на те, що в наступному році Президент, Верховна Рада, Уряд, Національний банк, регіональна влада будуть діяти на основі порозуміння і згідно спільного «порядку денного». Тільки це дасть нам успіх, я в цьому переконаний.

У цілому 2012 рік засвідчив - ми вивели країну на траєкторію керованого, неконфліктного розвитку.

Часи, коли політична боротьба визначально впливала на економіку та зовнішню політику, залишились в минулому.

Про це свідчить і той факт, що парламентська виборча кампанія відбулась практично в усіх регіонах цивілізовано і в демократичному форматі. Як я казав, були поодинокі окремі випадки, з якими ми також повинні розібратися і зробити відповідні висновки.

Шановні колеги!

Нагадаю вам, що ще рік тому Україна і вся міжнародна спільнота розраховували на те, що колективними зусиллями вдасться подолати виклики глобальної кризи, створити дієві механізми колективної взаємодії в економічній та геополітичній площинах.

Нам усім дуже хотілося якісного перелому.

Реалізуючи курс на модернізацію України, ми тісно пов’язували наші національні плани з економічними фінансовими очікуваннями міжнародної спільноти.

На жаль, мушу констатувати: 2012 рік не виправдав надій світової спільноти на позитивний поворот.

Продовжує накопичуватись негативний кризовий потенціал у світових економічних центрах, що особливо проявляє себе в економіці Європейського Союзу.

Після буремних подій в Північній Африці та на Близькому Сході, що тривалий час сприймалися багатьма як початок модернізаційних змін, ситуація в цих регіонах загострюється та загрожує новими потрясіннями.

Посилюються відцентрові тенденції практично в усіх куточках світу.

На фоні загострення соціальних проблем та економічного песимізму все більш відчутним стає вплив старих ідеологічних кліше - націоналізму, націонал-соціалізму, авторитарних утопій з їх надією на одного, як кажуть, «вождя-рятівника». Це також зараз відмічається.

Світовий бізнес, стикнувшись з новими ризиками, згортає свою активність навіть у відносно стабільних економіках, намагається врятувати свої фінансові ресурси і не поспішає інвестувати в нові технології та виробництва.

Відповідно, національній капітал все сильніше відчуває дефіцит кредитно-інвестиційної підтримки та перспективного партнерства.

Про що свідчать всі ці тенденції? Які висновки ми маємо зробити для України?

Перш за все, маємо усвідомити, що в найближчі роки національні уряди і бізнес будуть вимушені більшою мірою покладатись на власні сили та можливості, проводити максимально прагматичну політику.

Використовувати зовнішні можливості не стільки для розгортання свого зовнішнього впливу, скільки для посилення своїх позицій у власній економіці, на внутрішньому ринку та на ринках своєї традиційної присутності.

По-друге, майбутнє кожної країни залежатиме від ефективної реалізації модернізаційних стратегій в умовах глобальної кризи, від швидкості та якості змін.

Зволікання, очікування кращої кон’юнктури – це шлях до нових криз.

Лише прискорені зміни, рішучість дій та забезпечення широкої соціальної підтримки, широкої національної громадянської «платформи реформ» забезпечать успіх.

Хочу підкреслити - така підтримка потрібна усім без винятку напрямкам модернізації - від сектору безпеки та медицини, до освіти та широких підприємницьких кіл.

Маємо зробити все, щоб справа реформ була не просто «політикою від держави», а справою і переконанням кожного активного громадянина.

І по-третє, ключового значення набуває конкуренція за ефективну, по-справжньому людяну, гуманістичну організацію суспільства.

Не лише економіка, але й справедлива система соціального захисту, правова захищеність людини, її творча та професійна самореалізація, якість життя, духовно-культурна насиченість визначатимуть конкурентоздатність національного розвитку, роль і місце держави в майбутньому післякризовому світоустрої.

Тому просвітницька та культурна політика набувають ключового значення у процесі модернізації.

І це серйозна та глибока тема, що потребує безумовно окремої розмови.

Шановні колеги!

Як ми сьогодні будемо відповідати на ці виклики?

За останні два роки Україна продемонструвала свою спроможність розвиватись в умовах світової кризи, зберегла соціально-політичну та макроекономічну стабільність.

Водночас мусимо визнати: плани по забезпеченню зростання економіки, ефективним реформаторським змінам Уряд реалізував не в повній мірі.

Навіть за умов відносної стабільності маємо дуже тривожні сигнали уповільнення економічної активності.

Результати роботи економіки у 2012 році значно гірші, ніж прогнози, що робилися рік тому. Вони гірші за показники, які були закладені при формуванні бюджету держави на поточний рік.

За попередніми оцінками Уряду, за рік очікується зростання ВВП на рівні до 1%. Тоді як бюджет 2012 року закладався під зростання ВВП на 3,9%.

Як наслідок, бюджетний рік завершуємо з очікуваним дефіцитом на рівні 2,6% ВВП, який є дещо вищим за цільовий показник у 1,7%, що закладався під час затвердження бюджету у минулому році.

Безумовно, є дуже багато країн, в яких ці показники набагато гірші. Але тішити себе цим ми не маємо права.

Найпростіше було б списати все на те, що не виправдалися оптимістичні очікування більшості міжнародних експертів щодо ослаблення світової фінансової кризи.

Такі аргументи, до речі, часто і лунають. Частково, можливо, це й правда. Скоріш за все, це правда, але лише частково.

Чи зможемо ми стверджувати, що було зроблено усе, щоб мінімізувати ризики світової кризи в Україні? Вважаю, далеко не все.

Перш за все, зверну увагу на той очевидний факт, що характер і вплив кризових процесів у 2012 році – інші, не такі, як ми очікували, не такі, як спостерігались впродовж 2008-2009 років.

Частково вдалося уникнути низки значних внутрішніх ризиків. З одного боку, є позитиви стабільності. Значно посилилася стійкість фінансово-банківської системи. Спільними зусиллями вдалося нівелювати спекулятивну атаку на гривню, зберегти стабільність національної валюти. Практично відсутнє зростання цін, що значно пом’якшує негативну соціальну «ціну» кризи.

За останні роки зроблено чимало для оновлення інфраструктурних галузей. Відновлено зростання інвестицій.

В умовах глобальної фінансової нестабільності Україна залишається привабливою для іноземних інвесторів.

Завдяки значним зусиллям держави вдалось підтримати позитивну динаміку соціальних показників.

Протягом року проведено кількаразове підвищення соціальних стандартів - прожитковий мінімум для різних категорій зріс на 10-15% порівняно з 2011 роком, відповідно зросли мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія.

Підвищено рівень пенсійних виплат для окремих, найбільш соціально вразливих категорій населення - інвалідів-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, інвалідів війни, дітей війни. У результаті середня пенсія за 9 місяців виросла майже на 15%.

Але з іншого боку, маємо деякий застій в економіці з втратою темпів зростання.

Спад виробництва експортоорієнтованих сировинних секторів поширює негативний вплив практично на всю вітчизняну економіку.

Цей спад набуває системного характеру, і його не зупинить формальне покращення зовнішньої кон’юнктури. Гальмування стає дедалі відчутнішим. Наявність тенденцій до скорочення робочих місць, неоплачувані відпустки, затримки із виплатою заробітної плати - ми з цим у нашій новітній історії дуже часто стикалися. На жаль, зараз такі тенденції вже з’явилися. Це такі своєрідні штрихи сьогодення.

Падіння доходів експортерів, яке поступово поширюється на всю економіку, - це падіння випробовує на міцність банківську систему.

Зменшення валютних надходжень поглиблює дефіцит платіжного балансу та посилює напруженість на валютному ринку.

Вихід на автоматичне відшкодування ПДВ понад половини експортерів - безумовно, це досягнення. Та чи достатньо цього кроку для того, аби сприяти конкурентоспроможності наших експортерів у посткризовій глобальній економіці?

Чи запроваджено ефективні механізми державної фінансової підтримки експортерів?

Чи працюють належним чином структури Міністерства закордонних справ, які мають надавати українським компаніям сприяння в укладенні експортних контрактів?

Я неодноразово казав про роботу Торгово-промислової палати, Миколо Яновичу (Азаров). Ви не торкнулися поки що цього питання і очікуєте. Чого тільки, я не розумію. Тому я звертаю увагу і нового Міністра економіки на це питання. Його негайно треба вирішувати. Треба реформувати ТПП. І цю концепцію треба розглянути разом з нашими товаровиробниками, експортерами, провідними галузями економіки.

Я не буду казати про бар’єри щодо діяльності малого і середнього бізнесу. Тут відповідь очевидна - зроблено ще недостатньо, і над цими питаннями треба багато працювати. Нам треба імплементувати ті рішення - ми їх багато прийняли - в реальне життя. І над цими питаннями нам треба найближчим часом також буде працювати.

Поліпшення соціальних показників, макроекономічна стабільність, виконання закладених до Держбюджету 2013 року зобов’язань держави критично залежать від нашої спроможності не лише відновити стійке економічне зростання, а й забезпечити перехід до формування якісно нової економічної моделі.

Світові кризи - це завжди перебудова всієї світової економіки, технологічне оновлення і навіть, як кажуть, хоча ми не дуже любимо це слово, революції - але технологічні.

Тут ніхто нікого і ніколи не буде чекати. Перехід до активної фази структурної перебудови, в тому числі через національні проекти та цільові програми, - це наша з вами спільна справа.

У найближчій перспективі нас не чекають на світовому ринку з розпростертими обіймами, тим більше – з новою продукцією. Нам треба поспішати.

Конкуренція буде не просто жорсткою - вона буде жорстокою. Адже ціна питання - це виживання не лише молодих національних економік, а навіть і провідних центрів зростання.

Тому маємо навчитися жити в умовах значного зменшення ваги експортного чинника. Місткий внутрішній ринок, незадоволений попит на товари споживчого та інвестиційного призначення, значний резерв імпортозаміщення - ось головний потенціал для економічного зростання в Україні.

Нам потрібно нарешті усвідомити - не експортні прибутки будь-якою ціною, а економічний, якщо хочете, патріотизм, збільшення, збереження домінуючої позиції національного капіталу, брендів вітчизняного виробника, навіть за участі іноземного капіталу, - це шлях до нових доходів і нової економічної якості.

Крім того, це робочі місця, збільшення податкової бази, створення нової промислової бази, стимул розвитку регіональних економік.

Як можна миритись з тим, що Україна, одна з провідних металургійних держав світу, близько половини власної потреби в металі задовольняє за рахунок імпорту? Є над чим працювати, так?

Частка українських товарів на внутрішньому ринку продукції машинобудування - лише 15%. Про легку промисловість я навіть не буду згадувати… Ми з вами знаємо, яка проблема. Тому ми повернулися зараз до створення Міністерства промислової політики, ми ввели посаду Віце-прем’єр-міністра, який буде займатися базовими галузями економіки. І це невипадково. Це той недолік, який нам треба найближчим часом подолати.

Приклад, який просто очевидний: чому, маючи власний прототип високошвидкісного потягу, кошти вкладали не в налагодження його серійного виробництва, а у придбання імпортної техніки? Що, нам не було зрозуміло, що ця техніка не пристосована до наших умов експлуатації до кінця? Не кажучи вже про інтереси нашого товаровиробника, нашої економіки.

Як задіяне вітчизняне сільгоспмашинобудування у вирішенні завдань технічного переоснащення українських агровиробників? Коли врешті-решт ми почнемо будувати наші українські комбайни? Що зробили у цій сфері Міністерство аграрної політики та продовольства разом з Міністерством економічного розвитку та торгівлі? На це питання також треба дати відповідь.

Я вже неодноразово звертав увагу на те, що згідно оцінок наших науковців, потенціал відновлювального зростання на основі сировинної експортної моделі буде швидко вичерпаний.

У зв’язку з цим формування сприятливих умов для інвестування у структурні зрушення у 2013 році є необхідною умовою подальшого стійкого економічного зростання.

Тому прискорення модернізації традиційних експортних галузей має супроводжуватись і більш активним реінвестуванням у галузі з високою доданою вартістю.

І знову постають риторичні запитання. Чи зроблено все для спрощення інвестиційного кредитування? Я це питання вчора задавав у вузькому колі на зустрічі з Урядом. І ми з Прем’єр-міністром на цю тему дуже багато говорили, приділили достатньо часу, щоб зробити наголоси на тому, що така кредитна політика, яка зараз є в державі, не може далі продовжуватися. Тому завдання фінансово-економічному блоку Уряду - над цим питанням зараз працювати, опрацювати його і діяти в цьому напрямку.

Як відбувається реалізація Закону «Про індустріальні парки»? Також питання. Як посилено ефективність бюджетних інвестицій, які продовжують розподілятися у «ручному режимі»? Також на це питання треба дати відповідь.

Чи Уряд готовий та розробив відповідні нормативно-правові акти для запровадження з 1 січня наступного року законів щодо стимулювання інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць?

Мною було надано відповідні доручення, підготовлено конкретні завдання для активізації розвитку реального сектору, в тому числі за підсумками Всеукраїнської наради з питань його підтримки, наради з питань розвитку оборонно-промислового комплексу.

Нині завершується підготовка проекту Національного плану дій на 2013 рік, який я незабаром затверджу своїм Указом.

Прошу керівників виконавчої влади забезпечити належне виконання поставлених завдань, націлених на реалізацію структурної перебудови економіки, з максимальною участю національного капіталу, з фокусуванням на внутрішній ринок.

Звертаюсь також до представників великого капіталу: завдання щодо структурної перебудови на основі державно-приватного партнерства, реінвестування, активного впровадження політики імпортозаміщення, нарощування в експорті продукції з високою доданою вартістю не може бути вирішене без вашої активної безпосередньої участі.

Вважаю, що саме 2013 рік має стати роком ефективного державно-приватного партнерства. Практично вся законодавча база у нас для цього підготовлена і більшість цих законів прийнята. А там, де ми щось недопрацювали, Ірино Михайлівно (Акімова), завершити цей процес. І врешті-решт ми повинні промоніторити, як почнуть діяти ці закони, як вони почнуть впливати на життя людей, на економіку нашої держави.

Шановні колеги!

На цій основі ми зможемо реалізувати пакет першочергових кроків у соціальній та економічній сферах, який я означив би як пріоритети національного плану реформ на 2013 рік.

Але перш ніж викласти своє бачення пріоритетів на наступний рік, зроблю зауваження.

Результати практичного виконання попередніх планів свідчать про необхідність посилення контролю за їх реалізацією. Я про це неодноразово говорив. І вчора, коли ми зустрічалися з Урядом, я казав: невипадково ми запроваджуємо фактично нову систему контролю і ввели знову посаду Міністра Кабінету Міністрів, який повинен організувати цю роботу разом з Прем’єр-міністром, Першим віце-прем’єром. Ця система повинна врешті-решт запрацювати.

План на 2012 рік виконано не повністю. Аналіз причин по кожному напрямку - тема окремої і дуже серйозної розмови на засіданні Комітету з економічних реформ і Уряду. Я очікую, Миколо Яновичу (Азаров), від вас цих висновків.

Очевидним є, що ключовим фактором, який вплинув на стан справ із виконанням Національного плану дій у цьому році, стала низька виконавська дисципліна та брак відповідальності як на центральному, так і регіональному рівнях. І деякі помилки в організації роботи Уряду, в тому числі, у структурі його управління. Так, Миколо Яновичу (Азаров)? Тому нам треба буде подивитися і переглянути деякі положення про міністерства і значно підсилити рівень відповідальності.

Були також непоодинокі випадки внесення Урядом до Верховної Ради неякісних законопроектів, які повертались до Парламенту з пропозиціями Президента. У цьому році мною було повернуто 19 таких законопроектів. Тому йдеться зараз і про підсилення роботи Уряду з Верховною Радою. І звернути увагу на якість законів. Тут існує проблема.

Іншою проблемою є відсутність нормативної бази, яку мав розробити Уряд, для реалізації прийнятих законів.

Окремо стоять питання, коли не було забезпечено постійного моніторингу імплементації заходів, під які були розроблені закони і підзаконні акти та виділене бюджетне фінансування.

Так, у цьому році Одеська, Тернопільська і Сумська області провалили завдання щодо створення перинатальних центрів. На це питання також треба буде давати відповідь.

Хоча кошти були передбачені у Держбюджеті, але на місцях не змогли організувати виконавську роботу. Це призводить до зниження ефективності державної політики, дискредитації політики реформ.

Тому я вимагатиму персональної відповідальності за кожен пункт плану на наступний рік і кожен бюджетний показник.

Повертаючись до пріоритетів наступного року, відзначу наступні:

Перше. Розвиток реального сектору та внутрішнього ринку як основи впровадження нової економічної моделі зростання передбачають активну політику імпортозаміщення, широке впровадження механізмів державно-приватного партнерства.

Вимагаю від Уряду спрямувати зусилля на подолання проявів недобросовісної конкуренції.

Суттєвою складовою стратегії імпортозаміщення є політика енергозбереження, забезпечення зростання питомої ваги власних енергетичних ресурсів, включаючи нетрадиційні та відновлювані джерела енергії.

Вважаю, що ці орієнтири мають бути серед визначальних у галузевих, регіональних стратегіях, а також при розробці національних проектів.

Розвиток реального сектору потребує нових інструментів залучення коштів і стимулювання кредитування економіки.

Дотепер невідпрацьований ефективний механізм залучення заощаджень наших громадян до інвестування в реальний сектор економіки.

Наявні інструменти у цій сфері є недостатніми. Значний ресурс знаходиться поза межами банківського сектору і не працює на економіку держави.

У цій сфері потрібна тісна співпраця Уряду, Національного банку і новоствореного Міністерства доходів та зборів. Тим більше, що багато підготовлених ініціатив мають дійсно прогресивний характер і потребують спільної реалізації, такі, наприклад, як трансфертне ціноутворення.

Потрібне «перезавантаження» підходів до національних проектів. Я вчора про це казав, але не буду зараз багато говорити.

Слід визнати, що реалізація цієї продуктивної ідеї виявилась малоефективною та перетворилась на формальну кампанію щодо залучення іноземних інвесторів.

Національні проекти мають стати «точками зростання» для економіки, в основі якого - в першу чергу інтереси національної економіки, національного бізнесу та територій.

Друге. Послідовна реалізація політики соціальної справедливості.

Наголошую, що підвищення соціальних стандартів повинно продовжуватись, а для цього необхідно забезпечити позитивну динаміку економіки та збільшувати можливості держбюджету.

В умовах жорстких бюджетних обмежень має відбуватися вдосконалення організації соціальної сфери, посилення адресності соціальних видатків та фокусування роботи на ранньому виявленні проблем у сім’ях і своєчасному наданні якісних соціальних послуг.

На часі - модернізація політики зайнятості, яка має бути адекватною потребам структурних зрушень в економіці.

Наступний рік пройде під знаком реалізації нового закону про зайнятість.

Ми якісно змінимо підходи до стимулювання створення робочих місць, передусім для найбільш вразливих на ринку праці категорій: молодь, інваліди, люди передпенсійного віку.

У наступному році буде продовжено зусилля по стабілізації Пенсійного фонду та формування джерел для наступних підвищень пенсійних виплат.

Пріоритетом реформи системи охорони здоров’я має бути становлення дієвої системи екстреної медичної допомоги та розбудова мережі первинної медичної допомоги у всіх регіонах.

У пілотних регіонах - Вінницька, Дніпропетровська, Донецька області, м. Київ - повинні бути запроваджені нові моделі бюджетного фінансування медичних закладів як основа для підвищення якості меддопомоги.

Необхідно «запустити» інструменти державно-приватного партнерства в соціальній сфері, передбачені прийнятим два роки тому законом.

Окреме питання - підвищення рівня залученості приватних компаній до соціально значущих проектів. Соціальна відповідальність має стати синонімом успішності бізнесу як великого, так і середнього.

Третє. Послідовне продовження політики дерегуляції, насамперед - здешевлення витрат бізнесу на дотримання обов’язкових регулятивних процедур. Наголошую: йдеться про фактичне поліпшення умов для ведення бізнесу.

Адміністративний пресинг, з яким сьогодні стикаються підприємці, не має нічого спільного зі стратегією дерегуляції, визначеною Програмою реформ.

За останній рік прийняті законодавчі акти спостили процедури ведення бізнесу та запровадили більш цивілізовані правила гри, але ці закони на практиці не завжди працюють. Тому нам треба підходити до цих питань дуже-дуже принципово. І повірте, не треба чекати, коли ми почнемо на цю тему жорстку розмову з виконавцями. Тому я прошу, Миколо Яновичу (Азаров), провести аналіз цих питань разом з Акімовою, головами ОДА, подивитися, чому не працюють ці закони в повному обсязі.

Зокрема це стосується Закону «Про містобудівну діяльність», реалізація якого багато в чому залежить і від місцевої влади.

Відбувається із затримкою відкриття центрів надання адміністративних послуг. Тому я просив би звернути увагу на необхідність повноцінного вирішення цього питання.

Ставлю Уряду завдання, щоб бізнес реально відчув зменшення тиску контролюючих органів, а Україна в цілому значно поліпшила свій рейтинг в оцінці легкості ведення бізнесу та увійшла в ньому до сотні найкращих країн.

Четверте. Практична реалізація нової регіональної політики.

Вона передбачає перехід регіонів та громад до системного освоєння власних ресурсів на стратегічних засадах, поширення міжрегіональної співпраці.

На жаль, Держбюджет-2013 практично не містить вирішення цих завдань.

Викликає суттєві запитання обґрунтованість розподілу цільових коштів на заходи соціально-економічного розвитку окремих територій.

Коштів, виділених у державному фонді регіонального розвитку для прямого бюджетного фінансування проблем розвитку регіонів – один мільярд гривень, далеко недостатньо.

У наступному році передбачено впровадження нового механізму функціонування державного фонду регіонального розвитку, а саме залучення під державні гарантії кредитів, що використовуються для реалізації його завдань і заходів. Ми на цю тему з вами, Сергій Геннадійович (Арбузов), багато говорили. 

Тому я прошу Уряд не зволікати з визначенням порядку здійснення відповідних запозичень та відпрацювати його з регіонами для забезпечення максимальної ефективності роботи такого механізму.

Окремо хочу зазначити: регіональні програми та стратегії мають реалізовуватись синхронно із завданнями Національного плану дій.

Ефективність їх впровадження великою мірою залежить від того, як враховуються конкретні потреби і запити населення регіону, як використовується потенціал місцевого бізнесу.

Вважаю обов’язковим запровадження регулярних моніторингів регіонального розвитку, які б на основі соціологічної і статистичної інформації дозволяли вимірювати «температуру розвитку» по кожній актуальній проблемі - від бізнес-клімату до стану справ з медичними, соціальними та іншими послугами.

П’яте. Один з ключових напрямів подальшого реформування - аграрний сектор.

Реформування цієї сфери має полягати в поширенні ефективних форм господарювання у сільськогосподарському виробництві, розвитку кооперативних засад, модернізації державної допомоги.

Ми черговий раз продовжили мораторій на продаж сільгоспземель. Проте відстрочка, нарешті, має бути дійсно використана для створення умов для повноцінного впровадження ринку землі.

У цьому ж контексті - реалізація пакету заходів по розвитку сільських територій, про що ми неодноразово говорили на засіданнях Уряду та Ради регіонів.

Шосте. Незважаючи на попередні спроби, за залишковим принципом реалізується політика в царині освіти, культури, науки. Вимагаю від Уряду перейти від слів та формальних рішень до реалізації конкретних проектів у цій сфері.

Розвиток університетів, впровадження нових підходів до реалізації наукових досліджень на конкурсній основі, формування сучасного культурного медіа-простору на основі телеканалу «Культура», національної мережі електронних бібліотек, розвиток музейної справи та популяризація нашої спадщини, створення спільно з регіональною владою сучасної матеріальної бази для закладів дошкільних та середніх шкіл - це неповний перелік заходів, які ми маємо реалізувати в наступному році.

Нерозкритим залишається потенціал народної творчості.

У цих питаннях я буду непохитним – тому, будь-ласка, вже на наступній Гуманітарній раді чекаю від профільних міністрів звіту про стан справ у своїх сферах та чіткі плани дій по модернізації гуманітарної сфери в цілому.

Ми дуже багато говорили про відродження культури та духовності; настав час вам самим довести свою спроможність бути менеджерами у цій святій царині.

Сьоме. Серед пріоритетів - подальша реформа сектору безпеки.

Завершена розробка цілої низки концептуальних документів, зокрема щодо реформи армії, правоохоронної сфери.

Навіть за умов дефіциту бюджетних коштів будемо винаходити можливість проведення цих змін.

Окрема проблема - подальше реформування оборонно-промислового комплексу.

Досить безплідних дискусій. Вже в наступному році має бути проведена глибока реорганізація цієї галузі, вона має стати складовою національної економіки.

Зволікання з подальшою реформою комплексу може привести до непоправних втрат.

Чекаю від профільного комітету при Президентові України конкретних пропозицій до плану дій на наступний рік вже найближчим часом та від Міністерства оборони і, безумовно, «Укроборонпрому».

Восьме. Очевидною є вимога раціонального використання бюджетних коштів у 2013 році.

Схвалений у грудні бюджет на наступний 2013 рік не може влаштовувати нікого.

Його головне завдання не допустити погіршення соціального захисту громадян в умовах складної економічної ситуації.

Оскільки бюджетний ресурс є обмеженим, його необхідно спрямовувати на реалізацію пріоритетних напрямків реформ та впровадження соціальних ініціатив.

За результатами роботи економіки у першому кварталі бюджет необхідно буде переглядати.

Крім того, контроль за використанням бюджетних коштів у наступному році повинен стати пріоритетом у діяльності Уряду. Я цього очікую і очікую конкретних пропозицій у цьому напрямку. Конкретних, не тієї писанини, яка у нас є, як кажуть, «на корзину», яка потрапляє в правоохоронні органи і там як розчиняється, а конкретних заходів. Я чекаю.

Це питання також буде під моїм пильним контролем. Тому що ми кожну бюджетну гривню повинні високо цінити.

Більшою мірою це буде бюджет виживання. А якщо й розвитку, то лише на основі суцільної економії.

У ньому закладено зростання соціальних стандартів, зокрема прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати на 7,4%, тоді як інфляція на 2013 рік прогнозується на рівні 4,8%.

У зв’язку з обмеженістю бюджетних ресурсів для стимулювання економічного розвитку буде задіяний альтернативний механізм залучення інвестиційних коштів під державні гарантії - до 50 млрд грн.

Дев’яте. Продовжить свою роботу Конституційна Асамблея, яка, маю надію, підготує концепцію та конкретні пропозиції щодо змін до Основного закону.

Першочергова увага має бути приділена розширенню можливостей громадян впливати на владу. Зокрема, їх права брати участь у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування.

Належне місце в Основному законі мусить отримати громадянське суспільство.

Зокрема, це стосується гарантій свободи мирних зібрань, діяльності окремих категорій громадських об’єднань, місцевих референдумів, участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, вирішенні питань місцевого значення тощо.

Шановні колеги!

Я перерахував далеко не повний перелік завдань, що постають перед нами у наступному 2013 році.

Попереду  я хочу підкреслити - головування України в ОБСЄ, підписання угоди з ЄС та нова якість стосунків з Митним союзом.

Ми очікуємо поглибленої співпраці з міжнародними фінансовими установами - МВФ та Світовим банком.

Розраховуємо на позитивний хід переговорів із Світовою організацією торгівлі щодо внесених пропозицій стосовно врахування наших національних інтересів у сфері міжнародної торгівлі.

Водночас, маємо усвідомлювати - головним викликом для влади у 2013 році є криза очікувань і довіри в нашому суспільстві.

Безумовно, громадяни ще не відчули радикальних позитивних змін.

Низькі середні доходи родин, складна ситуація в медицині та освіті, безробіття, високий рівень корупції, складнощі з організацією та веденням бізнесу, особливо малого, - все це суттєво впливає на настрої та запити людей.

Безумовно, і наслідки кризових явищ, які були у 2008-2009 роках. На 2013 рік буде найбільша виплата зовнішнього боргу, і ми про це повинні пам’ятати. 9 млрд доларів. Тому я невипадково на цьому роблю наголоси, що цей рік буде роком чергових іспитів. Але він нам даватиме і унікальний шанс - примножити результати політики модернізації за рахунок доброї волі, відповідальності та нових підходів у внутрішній політиці.

Я вірю в наш успіх. Буду вимогливий до себе і до кожного з вас. І буду розраховувати на наші власні сили, на відновлену довіру і творчу енергію наших громадян.

Переконаний, що лише спільно ми зможемо забезпечити стабільність і процвітання України