Безбар'єрність
Безбар’єрність — це філософія та практика створення середовища, у якому кожна людина, незалежно від віку, стану здоров'я, статі чи соціального статусу, має рівний і безперешкодний доступ до всіх сфер життя.
Вона передбачає усунення будь-яких перешкод, що заважають розвитку людини чи отриманню послуг. Згідно з Національною стратегією безбар’єрності, це поняття охоплює шість основних напрямків:
Фізична безбар’єрність: наявність пандусів, ліфтів та зручного транспорту для маломобільних груп населення.
Інформаційна безбар’єрність: можливість отримувати інформацію в різних форматах (шрифт Брайля, сурдопереклад, легке читання).
Цифрова безбар’єрність: доступність вебсайтів та мобільних застосунків для всіх користувачів, включно з людьми з порушеннями зору чи слуху.
Суспільна та громадянська безбар’єрність: забезпечення рівних прав на участь у житті громади та політиці.
Освітня безбар’єрність: можливість навчання протягом усього життя з урахуванням індивідуальних потреб (інклюзивна освіта).
Економічна безбар’єрність: рівні умови для працевлаштування та ведення бізнесу для всіх категорій громадян.
Нормативно-правові акти, що регулюють питання створення безбар’єрного простору:
Указ Президента України «Про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні»
Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю