Дике життя у місті: як Луцьк та Жешув бережуть своє природне багатство для майбутніх поколінь

У ХХІ столітті міста перестали сприйматися лише як «бетонні джунглі». Сучасна урбаністика та екологія доводять: місто може і повинно бути прихистком для дикої природи. Збереження біорізноманіття сьогодні — це не лише моральний обов’язок, а й стратегічна інвестиція у здоров’я громади, адже зелені зони і осередки природи в містах надають екосистемні послуги для мешканців: очищення повітря та підземних вод, зменшення шумового забруднення, створення мікроклімату, захист від паводків, місця для екологічної освіти, відпочинку та відновлення.

Правовий фундамент: два підходи — одна мета

Ефективна охорона природи неможлива без чіткої законодавчої бази. В обох країнах-партнерах існують розвинені системи захисту довкілля, які мають свої національні особливості.

В Україні основою є Закон «Про природно-заповідний фонд» (ПЗФ). Він визначає ПЗФ як «золотий запас» держави — території, що мають особливу екологічну, наукову та естетичну цінність. В українській практиці природно-заповідний фонд поділяється на 11 категорій (від природних заповідників до ботанічних садів та пам'яток природи), кожна з яких має свій режим охорони.

У Польщі ці питання регулюються Законом про охорону природи (Ustawa o ochronie przyrody) від 2004 року. Польське законодавство робить ставку не лише на великі заповідні масиви, національні чи ландшафтна парки, а й на локальні форми захисту, такі як пам’ятки природи (Pomniki przyrody), міські ліси та зелені коридори вздовж річок, що є надзвичайно ефективним саме в міських умовах.

Луцьк: Природно-заповідний фонд як «ядра» біорізноманіття

Природно-заповідний фонд Луцької громади — це розгалужена система, яка станом на 2026 рік охоплює 37 об’єктів загальною площею понад 2244 га (8,5% території громади). Безпосередньо в межах міста Луцька розташовано 8 ключових об’єктів ПЗФ, які виступають «ядрами» — центрами зосередження і збереження біорізноманіття.

Луцький ботанічний сад «Волинь» (заснований у 1975 р.): Його історія почалася ще в 1930-х роках із облаштування парку-теренкуру за проєктом архітектора Казимира Яницького. Сьогодні це територія в долині р. Сапалаївка, де, попри управлінські виклики, зберігаються рідкісні види флори: платан західний, тис ягідний, гінкго дволопатеве, червонокнижна цибуля ведмежа тощо.
Заказник «Гнідавське болото» (1995 р.): Справжній осередок дикої природи в заплаві р. Стир. Це великий водно-болотний масив міста (53 га в межах Луцька), що слугує природним фільтром для води та домівкою для видри річкової, горностая та понад 50 видів птахів.
Орнітологічний заказник «Пташиний гай» (1993 р.): Розташований у Центральному парку, він захищає місця гніздування понад 50 видів птахів. Тут зустрічаються рідкісні види кажанів та жовна зелена.
Ботанічні пам’ятки «Дубовий гай» та «Меморіал» (1993 р.): Важливі зелені зони в житлових районах, що виконують рекреаційну та кліматорегулюючу функції.
Гідрологічна пам'ятка природи «Теремнівські ставки» (1993 р.): комплекс ставків в заплаві річки Сапалаївки. Це важливе для біорізноманіття водно-болотне угіддя і місце відпочинку місцевих жителів.
Ботанічна пам'ятка природи «Дерево породи платан західний» (1977 р.): старовинне дерево, що має важливе естетичне та наукове значення. Це рідкісний для Волині екземпляр платана західного заввишки близько 17 м і віком понад 100 років.
Пам’ятка «Дуб біля будинку Косачів» (2022 р.): Новий об’єкт ПЗФ, створений у 2022 році для збереження вікового дуба поблизу будинку, де мешкала відома поетеса Леся Українка. Дерево має високу історико-культурну та екологічну цінність.

Жешув: Острови старовікових лісів та «зелені велетні»

Досвід Жешува у збереженні дикої природи є унікальним через поєднання індивідуального захисту дерев та резервації лісових фрагментів.

1. Природний заповідник (rezerwat przyrody) «Лися Ґура» (Lisia Góra): створений у 1998 році (хоча перші спроби охорони цієї території датуються 1934 р.). Це резерватна територія, розташована в межах міста, на березі річки Віслок. Унікальність об’єкта полягає в тому, що він є фрагментом прадавньої Сандомирської пущі.

Заповідник вирізняється складним і динамічним рельєфом, оскільки розташований на стику заплавної та надзаплавної терас. Остання підіймається над долиною Віслока приблизно на 17 метрів і слугує природним оглядовим майданчиком, з якого відкривається широка панорама навколишньої місцевості.

Особливо цікавим є рельєф на північному сході заповідника: ця частина вкрита глибокими ярами та різкими схилами. Перепади висоти тут досить значні — до 13 метрів, що робить ландшафт надзвичайно мальовничим.

Таке поєднання ландшафтів формує сприятливі умови для існування надзвичайно різноманітних екосистем.

«Лися Ґура» — це справжній орнітологічний осередок: тут зафіксовано 178 (за іншими даними — 176) видів птахів. Визначною особливістю є масові зимові скупчення скандинавських граків, що прилітають сюди на зимівлю. Територія також слугує прихистком для різноманітних ссавців (козуль, лисиць, сонь лісових тощо) та рідкісних видів комах. Зокрема, тут трапляється фруз звичайний із родини жуків-вусачів, який перебуває під суворою охороною. Трав’яний ярус налічує понад 150 видів, характерних для листяних лісів.

Одним із головних скарбів заповідника є вікові дерева. У лісовому масиві зростає понад 30 велетенських дубів і грабів. Справжнім патріархом є стародавній дуб звичайний з обхватом стовбура близько 6 метрів, який на висоті людського зросту розгалужується на дві потужні гілки. Найстаріший граб заповідника також вражає своїми розмірами — обхват його стовбура сягає 2,3 м.

Заповідник «Лися Ґура» є показовим прикладом того, як локальний лісовий природний комплекс здатний зберігати високу концентрацію біорізноманіття навіть в умовах значного антропогенного навантаження сучасного міста.

2. Мережа пам’яток природи (Pomniki przyrody): Жешув демонструє зразкову систему індивідуальної охорони дерев. У межах Жешува наразі знаходяться 93 пам’ятки живої природи, з яких 87 — це окремі дерева, а 6 — групові пам’ятки. Загалом правовою охороною охоплено 115 дерев. Це дозволяє зберігати екологічний каркас навіть у щільно забудованих районах, захищаючи кожне окреме старовікове дерево як живий пам’ятник природи.

Від «островів» до систем: екомережі Луцька та Жешува

Щоб заповідні об’єкти не деградували в ізоляції, вони мають бути об’єднані в екологічну мережу. У Луцьку Схема локальної екомережі, затверджена у 2022 році, створює природний каркас громади.

Головні осередки (природні ядра): Об’єкти природно-заповідного фонду є справжніми «сховищами» дикої природи, де зберігається все розмаїття рослин і тварин.
Природні шляхи (екологічні коридори): Долини річок Стир, Сапалаївка, Чорногузка та Омелянка слугують своєрідними «дорогами» для тварин. Це дозволяє їм вільно пересуватися, знаходити нові домівки та створювати міцне й здорове потомство, що допомагає видам не зникати.

Жешув також базує свою стратегію на «зелених коридорах» вздовж Віслока, що дозволяє дикій фауні вільно пересуватися територією міста та інтегруватися у міський ландшафт.

Смарагдова мережа та Natura 2000: європейський вектор

Слід зазначити, що природоохоронні території двох міст не обмежуються лише заповідниками, заказниками та пам’ятками природи. В Жешуві і Луцьку є території Natura 2000 та Смарагдової мережі:

Луцьк та Смарагдова мережа (Emerald Network): До мережі в межах Луцька включено частину об’єкту «Долина річки Стир» (UA0000334). Це означає, що луцькі болота та заплави мають загальноєвропейське значення для збереження природних оселищ і рідкісних видів.
Жешув та Natura 2000: У місті розташовані дві ділянки мережі Natura 2000: перша це Wisłok Środkowy z Dopływami (PLH180030), що охоплює Жешувське водосховище (Zalew Rzeszowski). Це важливе місце для гніздування та міграції птахів. Друга ділянка - Mrowle Łąki (PLH180043) - частина цього об'єкта (близько 35 га) заходить у північні межі міста. Здебільшого це вологі луки, цінні для збереження рідкісних видів метеликів та птахів.

Міжнародний статус охорони — це найвищий рівень визнання природної цінності територій. Обидві екомережі базуються на принципах Бернської конвенції та оселищній концепції (habitat concept) — підході, що передбачає охорону не лише природних територій, а передусім оселищ — «домівок» для рідкісних і вразливих видів. Головна відмінність цих мереж від об’єктів природно-заповідного фонду полягає у застосуванні біогеографічного підходу: оцінюється не тільки стан конкретної території в межах однієї країни, а й її внесок у збереження видів і оселищ у масштабах усього континенту.

Екостежки та залучення громади: природа для людей

Важливим аспектом природоохоронних територій є використання їх як осередків екологічної освіти. Це дозволяє мешканцям пізнавати природу, не шкодячи їй.

У Жешуві створено розгалужену систему: природнича екостежка імені Владислава Шафера (видатного польського ботаніка та одного з піонерів охорони природи в Польщі) - це багатофункціональний об'єкт, який поєднує природоохоронні, еколого-освітні та рекреаційні завдання. Стежка довжиною 6 км (9 зупинок) пролягає в межах міста вздовж річки Віслок. Одна з цікавих зупинок стежки – заповідник «Лися Гура». На прикладі стежки можна спостерігати різні екосистеми: від антропогенно змінених міських зон до реліктового дубово-грабового лісу в заповіднику.
У Луцьку також впроваджуються заходи з благоустрою заповідних зон (відеоспостереження в «Дубовому гаю», плани створення екостежок на «Гнідавському болоті» та в «Пташиному гаї»), проводяться екоосвітні екскурсії, що має на меті виховання екологічної свідомості через безпосередній контакт із природою. Неподалік Луцька функціонує екологічна стежка «Сосновий бір».

Економіка та екологія: чому це вигідно?

Охорона природи — це не лише витрати, а й прибуток. За європейською статистикою, екологічна мережа Natura 2000 генерує до 300 мільярдів євро доходу на рік для країн ЄС (близько 2-3% ВВП). Один гектар заповідної території приносить в середньому 2447 євро річного прибутку через туризм, робочі місця та екосистемні послуги. Для Луцька та Жешува це шлях до залучення міжнародних інвестицій та розвитку сталого екотуризму.

Спільна робота Луцька та Жешува в межах проєкту «Дике життя у місті» доводить: комфортне місто та дика природа — це не протилежності, а частини єдиного цілого. Збереження «смарагдових» скарбів та «ядер» біорізноманіття сьогодні — це запорука того, що завтра наші міста залишатимуться живими, чистими і придатними для життя майбутніх поколінь.