Діти Волновахи написали листи своїм ровесникам із Луцька
Тепер, як ніколи, для збереження цілісності і незалежності України Схід і Захід мають бути разом. Кроком назустріч об'єднанню стало підписання Меморандуму про співпрацю між містами Луцьк та Волноваха, під документом свої підписи поставили міські голови Микола Романюк та Сергій Демченко. Важливість порозуміння і вміння почути один одного розуміють навіть діти. Тож школярі Волновахи передали луцьким дітям десятки листів, малюнків, власноруч виготовлених сувенірів, у які вклали частинку своєї душі, найщиріші почуття любові і добра. Дітки поділилися своїми думками та мріями, разом з цим, висловили свій біль і переживання за долю країни. 
Зокрема, Юля Голуб написала: “У мій рідній край, мою Донеччину прийшла біда. Мені дуже боляче пізнавати те, що у моєму краї йде війна. Я дуже хочу, щоби на Донеччині настав довгоочікуваний мир!”. Дівчинка також написала, що її вчителька Ніна Іванівна розповідала про Волинь: “Я знаю, що там дуже гарно: безкрайні зелені ліси, озера. Та ще там жила відома українська поетеса Леся Українка. Коли я подорослішаю, обов’язково завітаю на Волинь”.
“Кожного вечора ми з бабусею молимося за те, щоб на нашій землі люди не вбивали один одного, не нищили будинки, не плюндрували свою багатостраждальну землю. Я вірю в майбутнє твоє, Україно, я вірю у правду, у щастя, в добро!”, - пише п’ятикласниця Аліна.
Дев’ятикласниця Волноваської школи №2, яка не вказала свого імені: “ Я живу в Україні вже 15 років. За цей невеликий час я встигла полюбити свою державу, її людей. Ми з батьками багато подорожували по Україні. Були на заході, півночі, півдні. І кожному з її куточків спілкувалися з людьми, що живуть там. Ті люди були дуже схожі на нас своєю мовою, звичаями, манерами. Тоді ми з батьками зрозуміли, що ми любимо український народ і хочемо спілкуватися з своїми друзями зі Львова, Волині”. А Віка Кулик з цієї ж школи написала: “Багато мої однолітків поїхали зі своїми родичами світ за очі. Хтось пішов шукати порятунок в країні агресора, хтось в Україні. Але я сподіваюсь, що мені з батьками не доведеться кидати рідне місто Волноваху.”
А Настя Денисенко розповіла у листі про ставлення до українських військовослужбовців: “Зараз на Донбасі йде жахлива війна, яка зруйнувала тисячі життів. Але, дякувати Богу, наше місто контролюють Збройні сили України. Вони нас охороняють вже сім місяців. Я безмежно люблю кожного з них, адже саме завдяки їм ми усі живі. Моя сім’я дуже часто допомагає нашим захисникам”.
Учениця четвертого класу Дінара Серга написала: “Свої уроки ми починаємо словами: Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина, бо ти єдина, Україно, бо ти у всіх у нас одна. Одна від Заходу й до Сходу, володарка земель і вод, ніхто не ділить хай народу, бо не побілиться народ. Хай ці слова почує кожен, і знає, що ми разом!”
А п’ятикласники Волноваського ліцею написали своїм ровесникам колективного листа, у якому діти висловлюють віру у те, що в Україні буде мир, і вона буде процвітати, як і раніше.
Відділ інформаційної роботи міської ради
(777904, 777946, 724727, 720665)