Мікрорайони Луцька: знайомимо з містом ближче
Кожен мікрорайон Луцька має власну історію, характер і людей, які творять його сьогодення. У новій рубриці розповідатимемо про різні частини міста: як вони змінювалися з роками, чим жили колись і чим живуть сьогодні. Згадуватимемо цікаві історичні факти, показуватимемо знайомі й маловідомі місця, ділитимемося спогадами місцевих жителів і фотографуватимемо Луцьк таким, яким його бачать ті, хто тут живе.
Красне: історія колишнього села і тихе життя Луцька
Починаємо з Красного — мікрорайону з давньою історією, приватними вуличками та особливою атмосферою.
Красне — один із найстаріших мікрорайонів Луцька, який зберіг характер приватної забудови та спокійних вулиць. Колись тут було окреме село з млинами, майстернями й промисловими підприємствами. Сьогодні про його минуле нагадують давні назви вулиць, залишки промислової забудови та спогади людей, які тут виросли. Розповідаємо про Красне у першому матеріалі рубрики «Луцьк по районах».
Від села до мікрорайону Луцька
Нині Красне — частина Луцька з переважно приватною забудовою. Тут немає звичної для центральних кварталів міської метушні, а на вулицях переважають житлові будинки, подвір’я та невеликі господарські споруди.
Історія Красного почалася задовго до того, як воно стало частиною міста. Колись це було окреме село, де працювали водяний млин, ливарні майстерні братів Свобод, бровар, майстерні з ремонту сільськогосподарських знарядь, державна горілчана крамниця та винно-горілчані склади.
20 листопада 1891 року Луцька міська дума постановила включити село Красне до меж міста. Фактично воно вже було тісно пов’язане з Луцьком, а його жителі — з міським життям. Однак процес приєднання тривав десятиліттями: селяни не поспішали набувати статусу міщан і виконувати відповідні повинності.
Про колишнє село нагадують і назви вулиць. Староброварна, Механічна, Залізна, Товарова та Фабрична збереглися донині й відображають промислову історію цієї частини міста.
Монастир, у якому створили Луцьке Євангеліє
З історією Красного пов’язана й одна з давніх духовних пам’яток Волині — Луцьке Євангеліє.
У передмісті Луцька, в районі сучасного Красного та колишнього кладовища на Чернчицях, розташовувався Красненський Спасо-Преображенський монастир. Саме з цією обителлю пов’язують створення рукописного Луцького Євангелія у XIV столітті. Ця пам’ятка старша за Пересопницьке Євангеліє. Нині оригінал рукопису зберігається в Москві. Самого монастиря в його первісному вигляді вже не існує — давня обитель не збереглася до наших днів.
Промислове минуле Красного
Після приєднання до Луцька Красне поступово розвивалося як промислова частина міста. Тут працювали винокурня, пивзавод і ливарня. Згодом з’явилися приладобудівний завод та меблева фабрика, які давали роботу багатьом лучанам.
Промислові підприємства формували не лише економіку району, а й повсякденне життя його мешканців. Люди працювали поруч із домом, знали одне одного, а підприємства ставали важливими орієнтирами на мапі мікрорайону.
Сьогодні від колишньої промислової забудови на вулиці Ковельській залишилися лише окремі елементи. Тут також розташований культурно-мистецький центр «Красне».
Місцеві згадують і колишню їдальню, яка в 1990-х роках була популярною серед лучан.
«Особливих змін майже не відбулося»
Пан Олександр народився і виріс у Красному. Відтоді, як він жив тут постійно, минуло майже 40 років. Каже, що район змінився значно менше, ніж інші частини Луцька.
«Це єдиний із мікрорайонів міста, де не відбулося особливих інфраструктурних змін. В основному це приватна хаотична забудова за принципом: “Як хочу, так будую”. Люди могли у своєму обійсті набудувати безліч сараїв, добудовували будинки на свій лад. Дехто тоді навіть тримав корів», — розповідає чоловік.
Зміни торкнулися й транспорту. За його словами, раніше до Красного курсував тролейбус № 3 та автобус № 10. На вулицях були поштові скриньки, які, як згадує співрозмовник, залишалися там ще донедавна.
Спогади Олександра — це історія повсякденного життя Красного, у якому приватні подвір’я, господарство та сусідські зв’язки відігравали значну роль.
Район, який пам’ятає різні часи
У минулому Красне мало й іншу репутацію. Місцевість була відома виробництвом алкоголю та спиртзаводом, частина якого, за словами мешканців, працює й досі.
У районі також був відомий заклад розливу алкоголю «П’ятак». Місцеві згадують, що в 1990-х роках тут діяло чимало нелегальних точок продажу самогону та сурогатного алкоголю. До Красного приїжджали з різних частин Луцька, а компанії могли надовго збиратися в приватних будинках. Такі місця намагалися виявляти правоохоронці.
Ці спогади — частина неоднозначної історії району, який пережив різні періоди й разом із містом змінювався протягом десятиліть.
Красне сьогодні
Нині на вулицях Красного не надто людно. Тут зберігся свій ритм життя: приватні будинки, тихі вулиці та звичні маршрути місцевих мешканців.
Жвавіше на Ковельській. Тут розгортається невеликий вуличний базар, де можна побачити сезонні овочі, виноград, гриби й гарбузи.
Красне не вражає масштабними новобудовами чи туристичними локаціями. Його історія читається в назвах вулиць, залишках старих промислових споруд і розповідях людей, які пам’ятають район іншим.
Саме з таких місць і складається Луцьк — місто, у якому кожен мікрорайон має власну історію та свій характер.
Відділ інформаційної політики