Навіки 36: Луцька громада попрощалися із захисником України Олегом Микульським
У суботу, 7 листопада, у церкві Покрови Пресвятої Богородиці в селі Княгининок Луцького району відбувся чин поховання захисника України Олега Микульського.
Провести воїна в останню путь разом із родиною прийшли друзі, знайомі, побратими.
Олег Олегович Микульський народився 8 червня 1990 року в Нововолинську. Навчався у школі № 7 та Нововолинському вищому професійному училищі. Олег був сиротою. Його виховувала тітка. Після одруження переїхав до дружини у Княгининок, де прожив багато років і працював на одному з місцевих підприємств.
Односельці пишаються Олегом. Кажуть, він - чоловік слова: міг підтримати і ділом, і порадою. Мав “золоті” руки — добре володів будівельною справою. Завжди говорив тільки правду, був принциповим.
На захист України Микульський пішов добровольцем. Від початку повномасштабного вторгнення повторював: «Хто, як не ми?». Хотів, щоб його син пишався батьком. У складі вогневої групи волинянин відповідав за прикриття від дронів і аеророзвідку. Мав багато планів і мрій, які, на жаль, не встиг здійснити.
Олег Микульський загинув 21 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту України в районі населеного пункту Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
У загиблого захисника залишився син Денис, брат Леонід, сестра Юля, тітка Наталія, бабуся Валентина.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Олега Микульського. Розділяємо біль непоправної втрати.
Вічна і світла пам’ять Герою!