У Луцьку попрощалися із захисником України Артемом Тютюнником
У понеділок, 26 жовтня, у кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку відбувся чин похорону захисника України Артема Тютюнника.
Провести воїна в останню дорогу разом із родиною прийшли друзі, близькі, знайомі та представники влади.
Артем Станіславович Тютюнник народився 12 листопада 1996 року на Херсонщині. Там закінчив школу та здобув професію слюсаря. До війни жив в Авдіївці.
На військову службу пішов у 2018 році. Напередодні повномасштабного вторгнення закінчився термін його контракту, і він звільнився зі служби. Коли почалася велика війна, його сім’я переїхала до Луцька, де мала рідних і друзів. Невдовзі Артем повернувся на службу, щоб захищати Україну.
Під час бойових дій захисник зазнав важких поранень. Проходив лікування в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І. І. Мечникова, а згодом знову повернувся на фронт.
Артем Тютюнник загинув 16 жовтня 2026 року внаслідок ворожого удару поблизу населеного пункту Нова Гусарівка Ізюмського району Харківської області.
У загиблого воїна залишилися трирічна донька Аліса, молодший брат Микола та батько Станіслав.
Дружина Катерина розповіла, що Артем мав чудове почуття гумору, був добрим і відповідальним, легко знаходив спільну мову з людьми, завжди допомагав іншим, був щирим і дуже любив життя. Захоплювався спортом, грав у футбол і багато тренувався.
Спогадами про захисника поділився його молодший брат Микола, для якого загибель Артема стала великою втратою.
«За останні роки ми дуже зблизилися з братом, багато спілкувалися, ділилися особистим, часто переписувалися, підтримували одне одного. Два тижні тому ще бачилися з ним у Харкові. Звістка про його загибель дуже болісна», — поділився Микола.
Провести Артема в останню дорогу прийшли побратими з бойового підрозділу, у якому він служив. Вони згадують його як відважного та відповідального воїна.
«Після поранення у 2023 році Артем повернувся на службу до нас у підрозділ. Виконував свою роботу якісно, був відповідальним, працьовитим, добрим і надійним хлопцем», — пригадує побратим Сергій.
«До служби у складі 3-ї штурмової бригади Артем був водієм бронетехніки, підвозив піхоту на позиції. У складі підрозділу був оператором, майстром НРК. Також виходив на позиції зі споряджання важких бомбардувальників. Був щирим і добрим військовим, який завжди старанно виконував усі завдання», — додав побратим Максим.
Поховали захисника в секторі почесних поховань на міському кладовищі в селі Гаразджа.
Висловлюємо щирі співчуття доньці, батькові, братові, рідним, близьким, друзям і побратимам Артема.
Розділяємо біль непоправної втрати та схиляємо голови в скорботі.
Вічна і світла пам’ять!