Представники Луцької міської ради та громадськості переймали естонський досвід управління
Громадяни держав, які мають намір долучитися до Євросоюзу, мусять найперше усвідомити, що тут основне – не високі зарплати, а те, що у цих країнах людина – творець своєї держави, – наголошували лучанам, які прибули з робочим візитом в «Естонський центр Східного партнерств». А посол Швеції в Естонії Андерс Льюнггрен, висловив Україні підтримку та застеріг: зміни мусимо втілювати в життя самі, ніхто за нас нічого не зробить.
До Естонії лучани прибули як учасники пілотної програми зі зміцнення демократичного управління у країнах Східного партнерства. Члени делегації – начальники управління міжнародної співпраці та проектної діяльності Віра Кудрявцева, відділу інформаційної роботи Зоя Балюк, відділу зв'язків з громадськістю Олена Макарова, відділу промоції міста управління туризму та промоції Богдан Каліш, представники громадськості та ЗМІ - Назар Романюк та Ольга Булковська – мали змогу прослухати учбові семінари з питань співпраці організацій громадянського суспільства та органів місцевого самоврядування.
Політика східного партнерства - це політика Євросоюзу. Організація першочергово функціонує як тренінг-центр, але, разом із тим, вона є мозковим центром алгоритму дій. Найбільшу увагу в навчанні країн (а це Україна, Грузія, Молдова, Вірменія, Азербайджан, Білорусь) тут приділяють реформі управління.
Під час дискусій упродовж усіх днів візиту господарі наголошували на тому, що Європа – то не лише високі зарплати. Найперше прихильники реаль ної євроінтергації мають усвідомити, що у ЄС людина – творець своєї держави, господар у своєму домі. Для цього є відповідні механізми і вони працюють.
Щодо власне «Естонського центру Східного партнерства», то фокус у роботі тут пробують ставити чітко - окреслили два пріоритети – електронний документообіг та комунікація.
Раніше для напрямків співпраці та обміну досвідом була пріоритетною центральна влада. Нині такі підходи переглянули і спробують довести, що кращі практики країн ЄС у державах, які мають намір долучитися до союзу, варто застосовувати на регіональних рівнях. З Луцька проект розпочали не випадково – визнають, що місто у багатьох моментах європейське і тримає давно окреслений курс на доєднання до Єврозоюзу.
Не оминули і нинішніх трагічних подій в Україні. Естонці наголосили, що в них під час процесу інтеграції не було війни і саботажу, який – в інтересах Кремля, й запевнили: «Україна мусить довести, що зможе провести реформи. І ми у цьому допоможемо».
Щодо конкретної допомоги, то найперше лучан ознайомили із діяльністю Академії електронного управління Естонії в Україні, яка загалом має мету просування інформаційного суспільства по всьому світу і може бути описана формулою «електронна демократія + електороннний уряд = е-керування».
Стосовно практики електронного врядування, то його намагаються будувати таким чином, щоб чиновника майже не було між людиною та базами даних. Доступ-вхід до баз і послуг е-ID – через єдину картку, яку естонцям видають з 2002 року. Цей документ є основним національним документом для кожного, навіть паспорт не обов’язковий (його використовують лише при виїзді за кордон). Отож, в Естонії державна чіпова карта посвідчення особистості використовується з метою візуального та електронного посвідчення особистості, цифрових ідентифікації та підпису, вона є водночас медичною картою, водійськими правами, квитком на автобус, картою доступу до банку, бібліотеки, офісу. І тут наступним кроком вже став перехід на мобільний ID, що означає, що всі особисті дані можна переводити на сім-картку телефону. Чи дієво це, свідчить статистика – понад 50 мільйнів цифрових підписів щороку.
На держпорталі, де є інформація чи послуги, кожен має особистий кабінет громадянина. Послуги ділять на підгрупи: громадянину, підприємцю, чиновнику та послуги А-Я. Особлива увага, з-поміж іншого, – захисту персональних даних. А основа успіху введення єдиної картки, як визнають самі естонці, – розуміння, що електронне врядування – це одна з можливостей вижити за рахунок ефективності.
Візит до міста Раквере – то змога «вживу» побачити, як виконує поставлені часом і громадою вимоги одне з місцевих самоуправлінь. На зустрічі з владою міста господарі щедро ділилися з гостями секретами успіху. Хоча і секретів особливих тут немає – є бажання бути кращими та ефективними. Власне, і сама мерія зараз використовується як такий собі музей передових технологій. Адже вона розміщена у так званому «розумному будинку». Це приміщення, де діють найновіші енергоощадні технології – як-от, дощова вода використовується на технічні потреби, є сонячні батареї, нагрів та охолодження приміщення (залежно від пір року) за рахунок підземних вод, автоматичне регулювання яскравості та вмикання-вимикання освітлення і тому подібне.
Навіть до новорічних свят тут креативлять по-особливому, тому про ялинку в цьому місті чули охочі до туристичних подорожей «із родзинкою». Нині тут красуня, яка б мала бути зеленою, виконана зі старих віконних рам із кольоровим склом. До слова, на початках ця ідея зустріла спротив місцевого населення, але зараз усі погоджуються з тим, що у них новорічна красуня – така, що змушує про себе говорити і приїжджати у місто туристів.
У Раквере туріндустрія має ще й такі принади, як комплекс «Акваспа», який заробляє на гостях, але за кошти місцевої громади надає школярам басейн; свій професійний театр та залишки замку, а ще – найсучаснішій у країні садочок. У місті проводять і фестивалі, і спортивні заходи, що мають свої «заморочки». Все це дає додаткові надходження до місцевої скарбнички.
Принцип влади міста, наголошували всі мовці, – не продукувати ідеї та братися за їхню реалізацію самотужки, а підтримувати тих, хто має гарні ідеї, та сприяти їм.
Мовою цифр – при бюджеті міста у 200 мільйонів євро і населенні у 16 тисяч на спорт, культура, дозвілля спрямовують у межах 2,5 мільйона. Є місті функціонує безліч гарних ініціатив. Одна з них – так званий «банк їжі», що передбачає співпрацю мерії та великих супермаркетів. Отож, торговельні мережі надають продукти із критичними термінами придатності, а волонтери, які мають від мерії список родин, що перебуваютьу труднощах, розводзять харчі або роздають їх тим, хто приходить до них зі спеціальним квитком, що видається владою.
А ще у місті на околиці створили промисловий парк. Облаштували дороги, освітлення, аеропорт для посадки невеличких літаків і дають змогу підприємцям викупити там землю за незначні гроші, щоб облаштувати виробництва й офіси. Це дає змогу концентрувати промисловість в одному місці. Нині тут ще не мають власників лише 6 ділянок з 54-х.
А практиками залучення громадян до реалізації гарних ініціатив і роботи місцевих самоуправлінь поділилися співробітники Союзу некомерційних організацій та фондів (НЕНО), що об’єднує як прибуткові, так і неприбуткові громадські організації. В організації наголошують: дуже активно співпрацюють із державою, бо вона має структуру, через яку можливо реалізовувати ідеї. І стимулює ці дії чітке переконання, що при сильному громадянському суспільстві країна розвивається краще.
Теплою була зустріч луцької делегації з послом Швеції в Естонії. Гостей запевнили у підтримці демократичних процесів в Україні та наголосили на невизнанні окупації Криму та східних областей нашої держави. Андерс Льоюнггрен наголосив на важливості пілотного проекту і додав: донині направду забагато уваги акцентували на центр, а треба визнавати, що важливі для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, речі робляться на місцях. Тому акценти зміщують, беручи до уваги ще й те, що на місцях важливу роль має відігравати не влада, а всі активні громадяни.
А ще посол у розмові підтвердив давно відому думку: якщо українці самі не візьмуться за наведення ладу у своєму домі, ніхто інший за них цього не зробить.
На завершення візиту лучан мали змогу поспілкуватися з депутатом естонського парламенту Артуром Тальвіком. Його життєвий шлях може слугувати прикладом того, як людина з творчою професією стала активним представником громадянського суспільства, яке, своєю чергою, дозволило йому представляти інтереси громади у найвищому законодавчому органі держави. До речі, у спілкуванні з гостями депутат озвучував проблеми, з якими доводяться стикатися естонцям. Але треба визнати, вони у нас спільні, тільки різного рівня критичності: теж таки незріле громадянське суспільство чи корупція на митниці.
А головне тут – переймаючи досвід європейських країн у плані побудови держави для людини, таки потрібно пам’ятати: ніхто за нас нічого не зробить, і кожен з нас – творець України, в якій жити нам і нашим дітям.
За матеріалами інтернет-видання «Волинський інформаційний портал»