До головного контенту
  1. Головна
  2. Оперативна інформація

У Луцьку попрощалися з 33-річним захисником Олексієм Хоміком

У Луцьку попрощалися з 33-річним захисником Олексієм Хоміком

У вівторок, 17 листопада, у Луцьку провели в останню дорогу 33-річного Олексія Хоміка. Лучанин загинув 9 листопада під час виконання бойового завдання на Сумщині.

Олексій Юрійович Хомік народився 31 березня 1993 року в Луцьку. Навчався у школі № 23 та Торчинському професійному училищі. Здобув професію столяра-будівельника, працював за фахом на різних будівельних підприємствах.

Попрощатися з захисником разом з рідними прийшли близькі, друзі, представники міської влади, небайдужі лучани. 

 
 
 
 
 

Олексій був єдиним сином у мами. Мама Лариса Володимирівна розповіла, що він був добрим, чуйним і турботливим.

«Він був доброю дитиною. Найкращим для мене. Дуже любив свого хрещеного, свою родину. Невимовно боляче усвідомлювати, що його більше нема», — розповіла мама.

Провести захисника в останню дорогу прийшов його колега і добрий товариш Петро. Чоловіки разом працювали, під час роботи подружилися та підтримували приятельські стосунки. У телефонній розмові за два тижні до загибелі Олексій ще розповідав, що в нього все гаразд.

«Олексій був хорошою людиною і на роботі, і в житті. Працював на будівництві. За два тижні до загибелі розмовляв з ним по телефону, казав, що служба йде, все добре. Не хочеться вірити в цю втрату, пам’ять про нього буде назавжди живою. Він був хорошим другом і колегою. Коли приїздив у відпустку, завжди заходив у гості, допомагав, якщо було щось потрібно. Був дуже хорошим хлопцем. Невимовно шкода», — зазначив чоловік.

Попрощатися з Олексієм прийшли його однокласники. Вони згадують його добрим, веселим, щирим і справедливим. У школі він добре навчався, мав багато друзів і був чудовою людиною.

Рідні розповіли, що Олексій був добре вихованим і порядним. Для мами, яка важко хворіє, він був єдиною підтримкою.

«Мама важко хворіє. Син був її єдиною підтримкою. Щоб допомогти мамі і підтримати її, Олексій часто приїздив у відпустки, однак не міг звільнитися зі служби. Не відпускали, адже добре себе зарекомендував у війську. Казав мамі, коли звільниться, одружиться. Мав плани на життя. Дуже шкода, що його життя обірвала війна».

 
 
 

Під час військової служби Олексій обіймав посаду водія-електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу. Служив на Харківському та Сумському напрямках.

Загинув 9 листопада 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту України поблизу населеного пункту Могриця Сумської області.

Висловлюємо щирі співчуття мамі Ларисі Володимирівні, рідним, близьким, друзям і побратимам Олексія. Розділяємо біль непоправної втрати.

Вічна і світла пам’ять Герою!