Вічна пам’ять полеглим Героям Вадиму Попишову та Артему Біломоїну!
У середу, 9 вересня, в кафедральному соборі Святої Трійці, відбулося відспівування полеглих в російсько-українській війні захисників – Вадима Попишева і Артема Біломоїна.
Біломоїн Артем Миколайович народився 16 березня 1989 року в Луцьку, де минули його дитинство та шкільні роки. Тривалий час працював за кордоном. У 2023 році повернувся додому, щоб стати на захист рідної землі.
Загинув 1 вересня 2026 року в районі населеного пункту Лозова Харківської області під час виконання обов’язків військової служби.
Друзі Юрій і Віталій, які прийшли провести Артема в останню дорогу, згадують його теплими спогадами:
«Нас об’єднувало дружба, жили в одному дворі, все дитинство – разом. Артем був вірним і справжнім другом», – розповів Віталій.
«Артем був хорошим і надійним другом, росли разом, не хочеться вірити, що так сталось, що його життя обірвалося», – додав Юрій.
Згадує Артема добрим словом і його сусідка пані Любов, з якою попри різницю у віці, любили щиро поспілкуватися:
«Артем був дуже добра і хороша людина. Часто мали з ним щирі розмови. Шкодував мене, був дуже співчутливим. Пішов на війну добровольцем. Востаннє бачились в червні, коли він був вдома у відпустці. Постояли, поговорили, сказав: так хочеться ще побути вдома, але потрібно їхати. Коли був на війні – зателефонував мені, це так тоді розчулило. Невимовно боляче усвідомлювати, що його більше нема…», - поділилася спогадами пані Любов, яка прийшла до Артема на похорон.
У Артема залишилися мама Ірина Валеріївна та брат Максим.
Попишов Вадим Леонідович народився 8 червня 1976 року в Луцьку. Тут виріс і навчався.
Загинув 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області.
Сусідка Вадима Попишева пані Інна згадує його як добродушну людину, веселого і привітного. Завжди йшов на поступки, нікому не відмовляв. Мав хорошу спеціальність. Працював токарем. До війни їздив на заробітки в Польщу.
«Коли був у відпустці, заходив до нас в гості, поспілкувалися. Два роки вважався зниклим безвісти, не за цей час на зв’язок не виходив і ніхто не знав про нього жодної звістки. Результати досліджень ДНК експертизи, на жаль, підтвердили загибель Вадима. Дуже шкода», – поділилася лучанка.
Рідні розповіли, Вадим дуже любив свою доньку Дар’ю, підтримував тісний зв’язок, завжди допомагав. З рідних у нього залишилась – лише вона.
Попрощатися з полеглими захисниками, провести їх в останню дорогу разом з рідними, друзями та побратимами прийшли представники міської влади.
Артема Біломоїна поховали на кладовищі у селі Боратин.
Вадима Попишева поховали в секторі почесних поховань на міському кладовищі у селі Гаразджа.
Вічна і світла пам'ять полеглим Героям!
Відділ інформаційної політики